В душах так много темноты
Покажи свою
Привет, Гость
  Войти…
Регистрация
  Сообщества
Опросы
Тесты
  Фоторедактор
Интересы
Поиск пользователей
  Дуэли
Аватары
Гороскоп
  Кто, Где, Когда
Игры
В онлайне
  Позитивки
Online game О!
  Случайный дневник
BeOn
Ещё…↓вниз
Отключить дизайн


Зарегистрироваться

Логин:
Пароль:
   

Забыли пароль?


 
yes
Получи свой дневник!

В душах так много темнотыПерейти на страницу: « предыдущуюПредыдущая | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | следующуюСледующая »


вторник, 13 июня 2017 г.
6\13\2017 Черноглазый Чужой 10:42:46
сюди я записую думки тільки коли я найчесніший із собою. наче відкривається тобі внутрішній зір, стовпи світла сходяться в одній проекції і міріади планет фокусуються на тобі. Дічь якась, правда ? от і я собі так думаю. здав усі сесії, кроки, державні екзамени, присягнув всім, кому тільки можна, всім богам світла і темряви, життя та смерті, хвороб, здоров'я і мук, всім духам, демонам і ангелам та одним махом всі клятви здійснив. можна перепочити, випити кави і з'їсти сиру, на більше я сьогодні не здатний.
Прoкoммeнтировaть
среда, 7 июня 2017 г.
6\7\2017 Черноглазый Чужой 20:08:38
давно я просто не писав сюди і не висловлював всього, що сталось зі мною. тобі просто хочеться виговоритись, бо вдома чи у гуртожитку тобі просто нікого для цього знайти. сумно, але ти ж молодецьB-)­ , все йде за твоїм планомB-)­ , все складаться як і має бути. отже, просто давай полишмо це.
сестра вийшла заміж, мене добряче нудило від всього, купа "рідних", незручні запитання, погляди, а ти ще прикидайся, що ти радий тут бути. добре, що хоча б я гарно накидався коньяком, це все трішки пом"якшило ситуацію.
Потім, в тебе прийшли результати крокУ, 80% - достойний результат, як на того, що готувався до самого екзамену 5 днів. якби я б не здав його, я не знаюо , я би напевне здурів. або просто боюсь зараз про це думати. тоді ти майже був готовий до того, зізнайся собі, для тебе це вже і не було таке неочікуване рішення "відкланятись".
Державні екзамени потроху проходять на ура, попозорився правда на терапії, але лейкемічний провал, тебе підловили. особливо латинською. добре, що хоча б з анкілозуючим і HLA-B27 ти реабілітувався. і про ІФНП ти вчасно згадав.
приїхав додому і все, що я можу тут робити - це пахати. вдома і над собою. знову бігаю у школі. це дуже рятує від безсоння. і дає шанси на поступлення.
і так, тобі треба поступати. а ще треба "............" , вивчити ВПХ та АіР, в яких ти ніхуя абсолютно не шариш. ще теорія В з 1000, і 25 тупих тем з інгліш. отже, все, за що ти не хвилюєшся це тест і англійська. -2 до загального списку.
мені категорично протипоказано бувати вдома. тут нереально важко. М почала плакати, бо вона побачила у мого швагера дірку на сорочці. в загальному, через це вона плакала в подушку майже годину. їй пора до психіатра, їй Богу. це просто жесть : привіт маразм, до побачення здоровий глузд. а їй то лише 44. здається, що 44. мене це просто лякає. Ти маєш поступити у Київ, і все, крапка. тут тобі життя, дитино, не буде.
Несподівано був крутий Л. я хоча би відпочив, мені хоча б було б весело. але все=рівно не полишало відчуття, що я не у своїй тарілці. ай да похуй, це вже все пройшло. ти повеселився, з тобою повеселились.
Ще дуже дико і дуже дивно була ситуація з Вероном. Чому я, власне, відкрився їй. Тобі так хотілось справити на неї враження ? Тобі ж то залишилось менше двох тижнів там. А ти як повний ідіот втішався, що твоя історія зачепила її до сліз. Ти виродок, краще тоді було пити наодинці, якщо аж так кортіло.
Я не буду ні над чим втішатись, заспокойся. рано ще ставити крапку, я ж тільки розпочинаю новий абзац чии б то пак розділ. хуй його знає, скажу я так тобі. І додам, що за це літо має все змінитись. Нічого як раніше не буде. Це мене і лякає, і тішить. Тепер я розумію амбівалентність почуттів, розумію, як почуваютть себе шизофреніки.
Головне, що я вже пережив 10М. бо це можна було кінчитись просто. я відчував той кожен прокол, кожну рану і кожну зазубрину на кожнному лезі.
Тільки ще не знаю що робити Д і Н. і ніколи не взнаю напевне. чоооорт, чому все завжди так складно...
Сьогодні телефонували з банку. Жесть. Було весело. Ти дорослий і це ніхуя не весело. Змирись з цим чи шо.





Constellation
Exxasens
Hybrisma
Daturah
Прoкoммeнтировaть
вторник, 16 мая 2017 г.
5-16-2017 Черноглазый Чужой 11:58:46
відпочинок. нарешті від всіх та всього. ти на плаву хоч і наковтався морської води, від котрої тебе неймовірно все палить всередині. я у морі, лежу на воді і спосетрігаю за спокійним небом після шторму. Штормило тоді усюди : морська лють виривалась великими цунамі, злість виринала наче Морський Змій із скандинавського кінця світу. Все закінчилось, відпочинь і просто подивись в небо. Ти виграв, ти зламав і море, і небо, і шторм, ти виграв, але тільки битву. 10 мечей, що прохромили тіло твоє і лякали своїм ореолом смертоносного оракула тепер у руках твоїх, тепер це твоя зброя. Вони почали служити сильнішому. Поглянь на небо, допоки ти на плаву і вдихни на всі груди, що є сили. Піднімайся і борись, ти ж зможеш, ще не було такого, щоб не було підвладно тобі. Збирай всіх слуг своїх, всіх вітрів, всіх духів, що клятву дали йти зі мною до кінця днів своїх або твоїх. Скидай стару шкіру, змієносець, перештормило і завтра будуть нові битви. Нові звершення, нові завоювання. У світі, що створив ти, ще стільки тобі не підвладного.


lafur arnalds – broken
Прoкoммeнтировaть
среда, 10 мая 2017 г.
Черноглазый Чужой 20:26:05
Запись только для друзей.
пятница, 14 апреля 2017 г.
4\14\2017 Черноглазый Чужой 17:41:28
Кожного разу, коли я заплющую очі і хочу створити діалог між Мною внутрішнім і повітрям, відчуваю найжахливіші речі. Я відчуваю неймовірний обрив : я щось втратив. Наче десь глибино у мені сидить похмурий демон із вісьмома мечами і рубає з плеча. Одним мечем він відкидає істину, другим - суть, третім – віру у свої слова і так далі. Після восьмого у мене не залишається ні крихти. Це відчуття порожнечі у словах допікає мене, вивертає усі мої суглоби, лякає і губить. Боротись із цим немає сенсу, я просто здаюсь : приймаю обітницю мовчання без ряси пророків, ховаюсь від людей, веду себе наче аскет. Тоді я місяцями замикаюсь від усіх та всього. Найлегше було сховатись від себе : просто завісив чорними простирадлами усі дзеркальні поверхні. Але демон приводив своїх поплічників із глибин підсвідомості і вони заради розваги штрикали у мене мечами, списами, лякали розпеченим залізом із рабським тавром, риболовними гачками. Я давно не протистою їм. Ні тотеми, ні амулети із китових кісток та совиних дзьобів не заважають їм. Інколи вони відступали, але я в них обличчі це було радше нудота, ніж співчуття. Тоді я читав. Читав багато, по декілька діб без перерви на їжу. Вивчав книги смерті : єгипетську, арійську та тибетську. Ці народи розповіли мені як не боятись смерті, вони спрощували її до значення довгого темного коридору. Вивчав відьомське ремесло, магічні практики і системи мантики. Надумав навіть зробити свої руни із оленячих рогів. Глибино у собі я хотів передбачити, коли настане всьому кінець, коли перестану мучитись, усамітнюватись, переживати обірвані діалоги. Читання нарешті дали свої плоди. Я знайшов цілий ритуал, за допомогою котрого, можна зв’язати руки моїм демонам, закрити їх у Тартарі моєї душі. Вони теж це дізнались, бо опісля до мене ніхто не приходив дуже довгий час. А коли наставала пора, то був сам на сам лише із Восьмируким. Він і на далі рубав і змушував мене мовчати. Я ніколи не проведу ритуал, ніколи не почну збирати сухотрав’я, воронячих кісток і крові. Не палитиму чорних свічок і не наповню чаш мертвими плодами дерева Знань. Вихід лише дати вогненним саламандрам поглинути відьомську книгу. У мене більший страх втрати себе, ніж своїх демонів. Бо хто я ж без них ? Я взагалі людина ?
Прoкoммeнтировaть
понедельник, 10 апреля 2017 г.
6-10\4\2017 Черноглазый Чужой 00:34:16
Перший нарешті нормальний автостоп у житті. Цей досвід дуже мене внутрішньо змінив. У мене вагалі думка, що будь-яка інформація, котру ми сприймаємо, нас змінює. Ламає, будує, вивертає назовні, створює вивихи у всіх суглобах твоїх стереотипів. Моя подорож розпочалась вранішньою, приємно-холодною мені Одесою. Ми цілий день вештались по місту, орієнтуючись по дороговказам і порадам одеситів «як дістатись до моря». Ніколи не любив туристичне море, спекотне, перенасичене напівоголеними тілами у тісних плавках та купальниках, крізь які видно складки картоплі, хліба і солодощів. Холодне море, ось те, що мені потрібно. Ти ходиш закутаний у той осінній шарф, який ти взяв по випадковості. Шалений вітер і купа приємних вражень. Ми командою закінчили наш семінар у науковій бібліотеці і нарешті виїхали на трасу. До Умані нам потрібно було застопити 260 км. Пара дівчат, що були з нами застопили відразу, тоді як власне я та ще одні дівчинка, яка до того теж стопила лише 1 раз в житті. Ми стояли годину на трасі, тричі розпочинався дощ, ми промерзли до фіолетових плям на кісточках пальців. Все ж таки один приємний дядінька над нами змилувався із криком «куди блять взутий по ковбиках, вилізеш в Умані будеш мені прати коврики» ми вирушили в подорож. Говорили звісно багато і ні про що, а точніше про безвізовий режим в Україні та політику, сім’ю і всяке таке. Ми, напевне йому досить набридли, бо на півдорозі він вирішив нас спровадити і попити кави. Але пообіцяв, що якщо ми далі нікого не застопимо, то візьме нас далі. Друга вантажівка, нас відвезла всього лишень на кілометрів тридцять, але відкрив секрет про наглість. « не бійтесь просити, обманювати і давати на жалість, хай дівчина перша підходить, благає взяти, а тоді ти підходь з кам’яним лицем і представляйся її хлопцем». Третій стопер був неймовірно крутий. Йому вже поза 65, розповідав про своє одеське життя, про його армійську службу у Німеччині, до того, як впала Берлінська стіна, про свою неймовірно кохану дружину, внучку та невістку. Це було неймовірно все мило і ми доїхали до Умані. Ми були сильним емоційним потрясінням від всього 280-ти кілометрового стопу, життя далекобійника і нашого першого досвіду на таку відстань. Переночували ми в Умані в гуртожитку, котрий над організували знову ж по роботі в англійськомовній організації.
Після уманського семінару я вже стопив на Тернопіль сам. Після першого дня все ще трішки охуєвший розпланував застопити більше 500 км до Тернополя. Трохи вийшло все не так, дорога з Умані до Вінниці у мене забрала рештки світлового дня. У ночі не треба стопити, шансів мало, небезпек багато, і взагалі нахуя воно тобі. І ще був мій маленький факап. Я поїхав в інший кінець об’їздної траси ніж мені було потрібно. Розчарувавшись у своїй геніальності вибір у мене був лише один, стопити далі. Чекати, слава богам, довго не прийшлось, мене підібрала подружня пара літнього віку. Як виявилось вони їхали з аеропорту додому в містечко, яка на півдорозі у Вінницю. Вона прилетіла з Австрії, де знаходилась на хіміотерапії. У неї рак шлунку, доволі агресивна форма раку, але я промовчав. Я не буду забирати у неї надію, та і в Австрії вона лікувалась у провідній клініці. Ми говорили про медицину, досвід як і в мене, у неї досить немалий. Говорили про консервування пуповинної крові, щеплення проти раку, державні програми на ліки. Він безмежно її кохає, у його голосі тонни співчуття, опіки та віри у щасливе майбутнє. Вони підвезли мене мальовниче маленьке містечко з якого мені прийшлось йти по трасі 5 км, повз цвинтар, горілчаний собор та заправки. Друга пара мене підібрала як виявилось зовсім не випадково. Я навіть не сподівався, що майже розвалюха лада і причеп позаду виявлять бажання зупинятись. Вони підібрали автостопера впеше. На моє питання чому розповіли, що 4 роки тому у ДТП загинула внучка та син. Я схожий зовнішньо на нього тому і підібрали. Чорт, в той момент у мене був такий спазм в горлі, що я на декілька секунд перестав дихати. Я переоцінив в той момент все : батьків моїх та взагалі батьківство - непосильна ноша: не готовий до такого я. Коли вже залишилось останніх 50 кілометрів до Вінниці та 20 хвилин світлого дня, ми розпрощались. Без уявлення куди рухатись далі перечекав рештки світла на вулиці створював плани в голові. Дорога майже пуста, темніє, а я здобуває перший негативний досвід автостопу у своєму житті. Слава Аллаху, так, саме його, поліція зупинили трьох арабів, які чомусь так далеко катались від міста, а яке вони переселились з Краматорська після початку війни. Поки головний із трійки домовлявся із поліцейськими, я підійшов до водійського скла і російською почав запитувати чи в них є можливість мене підібрати до міста. Він не розумів її (або прикидався, що не розуміє) я перейшов на англійську. Він, здається, був не проти, але поки їх тримала поліція, вони нікуди не рухались. Відійшов на метрів 5, вже був готовий стопити далі, як слава Аллаху, поліція відпускає головного і я швидко чимчикую до араба. Відразу накидаюсь на нього англійською, пояснюючи що, куди і як, а він відпалює, що не розуміє її, переходь, каже, на російську. Своєю недолугою російською, із жахливим західноукраїнським акцентом пояснюю всю ситуацію. Він недослухавши каже «Садись і не мешай нам слушать музику». Вочевидь тут вже вона їм набридла, бо почали розмовляти зі мною. Це теж студенти-медики, 2 курс, лікувальна справа. Боязко було якщо чесно. Я навіть вже тримав на поготові консервний ніж. Це була моя, або помилка, або стереотип, бо хлопці виявились приємними. Пригощали цигарками і навіть довезли під залізничний вокзал.
Тепер сиджу у Вінниці, втомлений до безкінечності, але хочу це все записати, до поки враження ще свіжі, а чекати до потяга ще три години. Чорт забирай, це було неймовірно. Я збився із рахунку скільки годин це було, скільки кордонів областей я подолав і який я красавчик. Проавтостопити 500 км вперше у житті – позначка «Є» у життєвому плані. На черзі там же «поїздка за кордон або на територію АТО». Побажайте мені успіхів.
Прoкoммeнтировaть
пятница, 7 апреля 2017 г.
4\8\2017 Черноглазый Чужой 21:21:01
капітане, у нас втрати на судні, люди за бортом. ми потрапили в шторм, в саму сероцевину бурі, мало шансів залишитись в живих. капітане, що робити, не мовчіть, віддавайте накази вашим імператоським голосом, кажіть рухатись далі. спускайте весла, вітер знесе паруси. дубові мачти не витримають навантаження, вони із тріском розлетяться, наче сірнки в руках розгніваної дитини. капітане, що з вами ? гарпії вкрали ваш розум ? сирени забрали душу за той малий проклятий поцілунок ? робіть щось. моліться тим своїм старим чи новим богам. Та хоч старому і сивому як світ посейдону. ватер-лінії вже майже невидно. ми потонемо у чорнющому від злоби морі, капітане, ви чуєте мене ?! ви вклякли тим, паралізовані там наче від дії сновидних павуків. такий сильний у вас страх, ви вперше за крок до водної могили.
хто це у тобі так відчайдушно бореться за життя. я слухаю тебе і підкоряюсь. спускайте весла, жінок і дітей ховайте у трюми, а у воду скиньте жертву для моря. будь що, аби тільки все затихло. пороху не кидайте, море не прийме дар вогню. що за чортівня. хто у мені сидить, хто ділить зі мною тіло, а душу має окрему. звідки такі не підвладні мені думки, що так рятують життя усім. маяки вже на обрії, їх світло ще ледь проглядаються на обрії, але вони гріють душу краще за будь-який сонячний день на суші. та я ще в небеспеці, бо не підвладний собі.
Прoкoммeнтировaть
понедельник, 13 марта 2017 г.
3\13\2017 Черноглазый Чужой 19:23:27
I'm in pain, I'm in blue
I do not belong to you

DEATHKID. – BABYFACE
Прoкoммeнтировaть
вторник, 7 марта 2017 г.
я ты мы вы - я Черноглазый Чужой 21:07:24
приезжаешь домой тебе радует все
бухой отец, который смеётся и трижды за вечер повторяет тебе как у тебя много работы : копать огород, возить навоз, пилить деревья и убирать мусор.
занята своей жизнью сестра, теперь уже почти замужняя. она строит свою жизнь.
вечно чем то недовольная мама, которая видимость семейного ужина важнее самого ужина с семьей.
и я
картина маслом прям.

приезжаешь домой и начинаешь слушать вы соглашаетесь, ночных грузчиков, макулатуру и найти выход.
а теперь блять представь себе. тебе здесь возможно жить все жизнь. вот тебе блять мотивация. ну такой мотивационный лист ты ни в одну организацию ты не отправишь
Прoкoммeнтировaть
понедельник, 6 марта 2017 г.
3-4-5\03\2017 Черноглазый Чужой 17:04:17
дуже дикі дні. дуже. хоча я радий цьому. я реалізовуюсь по своїй сильнфій стороні і мене це дуже тішить. я повертаю собі рівень англійської, яку я втратив. я знову починаю думати англійською, коли мені це потрібно, а не формувати порядок слів українською, перекладати їх англійською і говорити їх, коли мені це потрібно. тим більше я вияснив, що у КВМА буде екзамен з англійської. це тільки мені на руку. ще треба приходити у бажану фізичну форму.
моя ЧІ просто в захваті. нові місця, люди, враження. все нове, незвичне, незвідане. для хороших рекомендацій протягом всього сезону треба відвідати 5 семінарів. я тільки за березень планую 4. Львів, Червоноград - зроблено. Хмельницький, Залізці і Чортків - на черзі.
Потім ще є цілий квітень. не знаю, як буде з травнем. купа екзаменів. сесія, IFOM, крок, воєнка, державні. мушу.
20 травня у мене буде присяга. ахуть просто, якщо чесно.
трохи закинув медицину. це погано. буду щось робити із цим.

треба вирішувати всі проблеми на мірі надходження.

London Grammar – Metal and Dust
Ночные грузчики – fff
Прoкoммeнтировaть
вторник, 28 февраля 2017 г.
2\28\2017 Черноглазый Чужой 21:05:10
це ж треба було два роки слухати пісню час від часу, щоб віднайти слова на останніх сторінках роману. може нарешті перестанеш насміхатись наді мною ? я інколи втомлююсь відгадувати твої настільки протяжні у часі ребуси. я не сліпе котеня, що на запах шукає молоко.


Ерих Марія Ремарк "Тріумфальна арка"
Page's – Everything In You
Прoкoммeнтировaть
понедельник, 20 февраля 2017 г.
19-20\02\17 Черноглазый Чужой 19:33:10
два дня и три абсолютно знаковые для меня человека. две встречи и одно прощание, что сыграли со мной целый калейдоскоп чувств. я благодарен всем и всему. Собственные рефлексии зашкаливают.

Я понял насколько дорогой тебе человек может быть банально лживым, а ты слепо веришь в то, что хочешь воспринимать.
Прощаю

Я чувствовал, что просто нереально сильно хочу тебя поцеловать, но я так сильно боролся с собой. Вознаграждение наступило. Твое отступление, мой план сработал. Я принял твое сладострастное поражение. Теперь на мне твоя метка. Я принадлежу и одновременно властвую. Я долго буду хранить твой сон в моих объятиях, боль в глазах смотря на этот бесконечно белый солнечный свет с балкона твоей комнаты.
Ценю

Я сегодня возрадовался жизни как никогда. Ты столько слов сегодня нашла для меня. Я плакал в душе от радости и твоей веры и улыбался от счастья и твоей искренности. Сегодня ты меня вознаградила за многое.
Помню
Прoкoммeнтировaть
понедельник, 13 февраля 2017 г.
не був голодний Черноглазый Чужой 15:22:38
в тебе постійні вітри у квартирі. ти вже на слух навчилась розрізняти холодні вітри від теплих і напрямок вітру від шелестіння шпалер. від звуків, що вони доносять - чи є діти на вулиці. там постійно не вистачає освітлення, бо ти повикручували всі лампи : тільки у присмерку можна помітити їх обриси. Від довжини волосся вітрів розрізняєш їх особистості. розхристаний завжди приходить із півдня і приносить пісок у кишенях. зібраний у хвіст із них найгрізніший. завжди чимось незадоволений, злий, трохи злословить і ніколи не приносить з собою подарунків. просто проходить повз, може зробити рейвах у квартирі, все йому вічно не подобається. західний завжди із вологістю. полюбляє їсти грецькі горіхи. говорить, що найсмачніші такі темно-коричневі, гіркувати і сухі. але він дуже рідко ходить, місяцями може не з"являтись. якщо питаєш, де він пропадав, відповідає завжди однаково : "не був голодний". про четвертого східного ти казала, що ще не бачила. але твої із ковену розповідали про нього. вони боялись його. покійників ховають лицем на схід і тому його називають ще поводирем. він приходить із сходу, бере їх за руки і веде до Закінчення всього. якщо люди дійсно хороші то він проливає сльози за ними, але все-рівно виконує свою працю. Не треба боятись - я не страшний. Я той, хто веде кожного : бідного чи багатого, малого чи старого. не треба боятись, це не я вас забирав у життя, я не жнець із косами. я прийшов сьогодні по тебе. пора зачиняти квартиру у якій постійно віють вітри. Пора вести до Закінчення дівчину, що навчилась розрізняти вітри. Я останнє знайомство у твоєму житті. Вибач, що без подарунку.
Прoкoммeнтировaть
среда, 8 февраля 2017 г.
the sadness will last forever Черноглазый Чужой 17:35:16
ти вже відчув, що тікати нікуди ? відчув гостру прірву попереду себе ? Ти вже зрозумів, что твій найлютіший ворог ось-соь наступить тобі на п"яти ? заспокойся і спробуй заглушити тривогу в голові. віднови спокійне дихання, витри лоба від втоми, що просочилась між пори твоєї шкіри і порахуй серцебиття. Воно вистрибує з грудей і хоче розтрощити гори, що загнали тебе в пастку. Оточили тебе, наче вони живі і взяли в полон як живі. Вони мовчки підносять руки, влаштовують із них замки і зростаються намертво та навічно. Підрахуй серцебиття. Воно верещить криком диких коней, а ти прислухайся до шепоту між нижніх обертонів. Гори беруть тебе у кільце, не вистачає дихання, щоб промовити останні замовлені слова - ще крок і прірва. Безмежно чорна і волога. Я звик до сухот, я там задихнусь. Підрахуй серцебиття, має ще вистачити сил. Піднеси руку і приклади до серця, поки твій ворог ще не зробив цього. Ти ж сильніше нього, ти попереду ще і ще можеш порахувати кількість ударів. Якщо ти знаєш як б"ється твоє серце ти володар себе. Ворог наступив на п"яти, перебив мій подих своїм збитим ритмом дихання. І він вже поклав руку і знає, як б"ється твоя свобода. Ти тільки-от відчув, як його найчорніша від чуми рука пролізла між твоєю рукою і тулубом і лягла на груди. Ти кам"янієш. Не так як гори, гори кам"яніють із вищою метою, а ти паралізуєшся страхом і розпачем. Ворог знає про прірву, він міцніше стискує наше серце і переважує мене в прірву. Я помер, бо я не володар себе. Я - попіл від розпачу, я пил від страху. Моє єство сухість і я розвіваюсь. Самотність виграв. Я програв.

Музыка SOVVY – Dreamcatcher
Прoкoммeнтировaть
вторник, 7 февраля 2017 г.
2\7\2017 Черноглазый Чужой 21:32:03
трохи в.к\7...\ь.
не читаю.
займаюсь звичайними речами : підтягую англійську, проходжу медогляд на воєнну кафедру. ходжу один раз на два тижні в спортзал. багато курю. інколи випиваю.
відчуваю гострий брак грошей.
і живу чим би пошвидше

а ти як ?
Прoкoммeнтировaть
понедельник, 6 февраля 2017 г.
Forndom – Nio Ntters Led Черноглазый Чужой 16:37:54
­­

Forndom – Nio Ntters Led
Прoкoммeнтировaть
четверг, 2 февраля 2017 г.
2\2\2017 Черноглазый Чужой 11:18:11
В план святкування дня народження людина втілює все те, заради чого можна всі інші 364-365 днів. Багато полюбляють веселитись на цей один маленький доленосно-подарован­ий шанс жити без турбот. Я хочу поїхати на море. Холодне і штормове море і в мене день народження якраз початок весни після зими лещат. І буду там стояти, дивитись незрозуміло куди. Стояти. сам. Люди одного дня без турбот мене постійно запитують : "і що ж ти там сам цілий день робити?". Логіка запитання у них для мене цілком сприйнятна, але логіка моя їм ні. Вои всі водночас говорять, що : " та ти якийсь дивний.". Я хочу жити 1 день в самоті і заради цього живу всі решта днів. Хочу своє життя присвятити суму, тому і святкую, і живу заради нього. Їдеш взимку на море. Туристів немає. Не спікаєшся на сонці у перший же день відпустки. Є пальто, шарф, і є вино. І я буду тебе ним, мій море, пригощати. Буду лито вино до поки берега не зачервоніють. Буду курити цигарки на пірсові допоки із неба не піде шторм. До поки музика в мені не буде так гримати, що зробить море німим, я все ще буду стояти там. на морі. сам. в день народження. У мене великі плани на день народження. Майже 363-364 днів їх складаю.
Прoкoммeнтировaть
воскресенье, 29 января 2017 г.
01\29\2017 Черноглазый Чужой 16:04:32
Очень больно, когда у тебя есть для "..." всё. И музыка, и образы, и слова, и эмоции. А картина еще не пришла. И тебя болит, тебя ломает, ты сам себе противен, а картины всё нет и нет.

yuki murata –


Прoкoммeнтировaть
среда, 18 января 2017 г.
1\19\2017 Черноглазый Чужой 22:34:35
наверное приятно смотреть на человека в тишине после разговора. уже не осталось о чём говорить, но прогонять его не хочешь. есть люди, с которыми приятно молчать. надейся, что им с тобой так же.
Прoкoммeнтировaть
1\18\2017 Черноглазый Чужой 14:55:59
У меня только один вопрос, на который я не знаю ответа, который дает мне знание общества, но есть свой собственный. Вопрос таков : " Что такое взросление?" Мой ответ : взросление - это маленькое похоронное бюро, что укладывает в вечный сон твои мечты. И чем ты взрослее, тем твое бюро принимает заказы посложнее
Прoкoммeнтировaть
понедельник, 16 января 2017 г.
1\16\2017 Черноглазый Чужой 20:34:18
сегодня твои ангелы целый день поют над тобой скорбные песни. "..." куришь, читаешь книги, смотришь на ампутации ног в больнице

prvrln – крест


Музыка Crystal Castles – Femen
Прoкoммeнтировaть
четверг, 12 января 2017 г.
Тебе вкусно ? Черноглазый Чужой 19:11:08
Я не понимал, что я был главным героев действия. На мне было заключено всё внимание, хотя за мной никто не наблюдал. Дом моей бабушки, чей дом я так люблю и уважаю ведь
это колыбель всего моего детства. Это уже меня пугало ибо моя святость уже была омрачена подобием сна. Смутные перемены : в самой светлой комнате дома я вижу тело на операционном столе и вижу своего знакомого преподавателя с университета. Либо это был незнакомец, чьё лицо очень сильно расплывалось, словно смотришь через давным-давно грязное и запачканное потёками стекло из погреба. Это не он, он принимает такую форму, что бы я ему верил как же и своему знакомому врачу-преподавателю­. Немая сцена изменилась : я иду на операцию. Словно в тумане я иду мыть руки, как каждый врач перед операцией. "Это обязательный ритуал перед каждый кровавим пиром" - словно голос за кадра. Мне мешает большая цепь из золота на шее. обращаю внимание на украшение и застываю в изумлении от такой вещицы : прекрасная и утончённая цепь, каждое звено словно свершено гением-божеством, каждый завиток золота нежно обнимает следующий. Там зашифровано послание, но я не понимаю его. Местами я наблюдаю жемчужины : ровные, твёрдые, блестящие и белизна их такова, что слоновая кость это и есть угарный камень. Украшение очень длинное и чтобы не повредить его, я наматываю два мотка вокруг горла. Трудно дышать, слишком туго завязал, но, словно под гипнозом, я иду, где чувствую свое место. Оно срывает простыню со стола и я вижу там труп человека. Меня жутко пугает эта сцена, но я не могу двигаться, пока существо смотрит на меня. Оно улыбается в своей жуткой и бесформенной улыбке, это уже не мой знакомый, я вижу существо из кромешной тьмы моих страхов. Оно увлечённо телом, затем отрывает кусок трупного мяса и начинает жевать. Меня тошнит. Жутко. Сильно тошнит. Контроль существа ослабевает больше, чем больше он ест. Вспоминаю молитву, которую учила моя дорогая бабушка, это помогает и я начинаю бежать. Не помню куда я бежал и как долго все это длилось. В кармане у себя я нахожу кость. Она человеческая. На небольшом ребре словно острием ножа было выцарапано - Ты следующий.
Прoкoммeнтировaть
воскресенье, 8 января 2017 г.
the acid Черноглазый Чужой 14:39:30
Я довго думав чому у суспільстві найбільше покарання - в"язниця ? Чому для нас настільки важливим є свобода ? Невже свобода - це і є те, що формує саму сутність людини. І її відокремлення є те, що заперечує тебе як саму людину ? Ось так просто, тебе лишили свободи, і все. Ти тепер рангом нище, ти тепер крок назад в еволюції, ти без людської подоби. І найстрашніше напевне є те, що ти сам собі не хазяїн, бо над тобою є інші. І ті інші вони дуже страшні, бо в них є свобода, а в тебе ні. Вони можуть робити все, що хочеш, а ти - ні. Ти прирівнявся, навіть не так, тебе прирівняли до будь-якої непотрібної дрібниці. Прирівняли без твого дозволу, твого бажання. Тебе не вислухали і не послухали. Тебе зневажають, а ти їм заважаєш. Немає різниці між тобою і гелевою ручкою у мене на столі. Захочу буду писати, а захочу викину. Захочу замурую тебе у кам"яній кімнаті з одним віконцем, через котру передають їжу через кожні 5 годин та 7-годинною перервою на сон. А захочу і залишу тебе між сталевих прутків і двічі на тиждень буду водити неслухняних дев"ятикласників і показувати тебе як короткошерстного тигра у цирку. Тільки тигр вміє робити трюки, а скоїв зло і мусиш понести за це найбільше покарання, що є тільки у нашому суспільстві. Для чого ж тоді кожен із нас вимінює по крихті своєї свободи на такі поняття як релігійно-залежний,­ державно-підкорений­, любовно-зобов"язани­й ?
Прoкoммeнтировaть
понедельник, 5 декабря 2016 г.
Черноглазый Чужой 19:10:08
Запись только для друзей.
суббота, 3 декабря 2016 г.
12.3.2016 Черноглазый Чужой 07:53:38
ти мені сьогодні снилась. Я не чітко пам"ятаю всі образи сну, але твої дуже сильно ззакарбувались в моїй голові. Я прив"язав себе до твого вигляду, твого ім"я, твоїх очей, щоб не загубитись під ранок. Мені коштувало дуже дорого, щоб зупинити сон і довго вдивлятись в твої очі. Вони змінились. У школі вони були зеленаві, а у сні вони різнились навіть між самими собою. Одне око було золотаве, платина перемішана із жовтим золотом у візерунок, котрий мені важко зрозуміти. В іншому оці напівдрогоцінним камінням розцвітала польова квітка, здається це була волошка, але вони були рожеві, а не блакитні. Це все дивно, і весь сон дивний. Ми там просто набухувались, кожен приводив своїх дивних друзів, котрі приносили алкоголь, мандарини та голландський сир. Ти прийшла під ранок, коли всі вже напились, нареготались, наїлись мандаринів та сиру. Привіталась зі всіма, розповіла, що от-от повернулась із Індонезії. Нічого не змінилось : ти як завжди не можеш знайти собі місце у світі, багато подорожуєш, багато рудого волосся і татуювання лева на ребрах. Пити алкоголь ти не хотіла, ти прийшла переспати декілька годин, вписка перед наступним пунктом подорожі. Я сів під твоїм ліжком поохороняти тебе. Я відчайдушно хотів тебе охороняти. Я навмисно вигнав уві сні гостей не зважаючи що це було чуже помешкання. Я замкнув вхідні двері на тверді скандинавські руни, їх ніхто не знає, отже, ніхто і не відкриє. Та коли я повернувся, тебе вже не було. Ти зникла. Може вистачить зникати з мого життя ?
комментировать 1 комментарий | Прoкoммeнтировaть
 


В душах так много темнотыПерейти на страницу: « предыдущуюПредыдущая | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | следующуюСледующая »

читай на форуме:
Кто знает Hatsune Miku? И фанатеет ...
LoL
меня вообще все любят
пройди тесты:
читай в дневниках:
*ест кекс*И я тут оо
Привет,Алиса~Как поживаешь?Привет,З...
да я хорошо,рада за тебя.чем маешьс...

  Copyright © 2001—2018 BeOn
Авторами текстов, изображений и видео, размещённых на этой странице, являются пользователи сайта.
Задать вопрос.
Написать об ошибке.
Оставить предложения и комментарии.
Помощь в пополнении позитивок.
Сообщить о неприличных изображениях.
Информация для родителей.
Пишите нам на e-mail.
Разместить Рекламу.
If you would like to report an abuse of our service, such as a spam message, please contact us.
Если Вы хотите пожаловаться на содержимое этой страницы, пожалуйста, напишите нам.

↑вверх